Координатори семінару:
д.філос.н. О. Йосипенко
д.філос.н. В. Навроцький

ПРОГРАМА СЕМІНАРУ
«Лінгвістичний поворот у філософії», «мовна парадигма в філософії», «мовний аналіз», «філософія як переклад», «інтерпретативний поворот у філософії» – це лише частина висловів, які глибоко увійшли в лексикон філософії ХХ і ХХІ століть. Проте чи не перетворюються вони на гасла, за якими приховується нехтування наслідками лінгвістичного повороту, коли посилання на мовну парадигму легалізує навіть таке розуміння мовлення і мислення, яке прямо критикувалося представниками філософій лінгвістичного повороту як зміни у напрямку розвитку аналітичної філософії? Та чи не прийшов на зміну лінгвістичному повороту у філософії, як фази у розвитку аналітичної філософії ХХ ст., якийсь новий поворот (когнітивний, інтерпретативний чи інший), знецінивши його, залишивши його у минулому і перетворивши на предмет історико-філософського інтересу? Чи дійсно філософія мови остаточно витіснена філософією свідомості, яка, своєю чергою, трансформувалась у «когнітивну науку» – синтез філософської психології, нейронауки, теоретичної лінгвістики та штучного інтелекту? І чи дійсно термінологія природничих, соціальних і гуманітарних наук вже не розглядається як джерело філософських, концептуальних проблем?
 У цьому контексті надзвичайно плюралістичного і демократичного витлумачення лінгвістичного повороту в філософії та його наслідків, у тому числі, в українському філософському дискурсі, метою нашого семінару буде окреслити коло питань і настанов, визначальних для лінгвістичного повороту, які не втратили своєї актуальності майже століття після нього та після виникнення перших лінгвістичних філософій. Однією з таких настанов є розуміння того, що мовна діяльність не є окремою здатністю людини чи вираженням чогось іншого за неї, а системно пов’язана з іншими здатностями, насамперед здатністю мислення, інтенційністю, етичним й естетичним сприйняттям світу, соціальністю тощо, а отже не може бути ізольована від них. В цьому сенсі лінгвістичний поворот є антропологічним поворотом, поворотом до розуміння людини як мовної істоти, мовність якої вводить відразу всі людські атрибути.
Одним з найвагоміших наслідків лінгвістичного повороту стала трансформація філософії розуму (philosophy of mind) на засадах логіки, оновленої Фреґе й Вітґенштайном, що дало змогу подолати ментальний атомізм, притаманний модерній філософії розуму та звуження розуму до свідомості, притаманне феноменології й когнітивізму. Аналітична філософія дії, яка народилася з суперечки Е. Енскомб та Д. Девідсона про намір як ментальний феномен, є переконливим свідченням оновлення філософії розуму, що дає змогу аналізувати феномени практичної інтенційності та відкриває шляхи філософії соціального розуму, для якої соціальне це ментальне, а ментальне – це соціальне (П. Вінч).
Філософія мови, зрозуміла як спадкоємиця лінгвістичного повороту, окреслює коло проблем, на обговорення яких націлений наш семінар. Окрім традиційних для філософії мови проблем сенсу і значення ми плануємо зосередитися на суперечці атомізму й голізму у філософії мови та розуму, на проблемі артикуляції індивідуального, субʼєктивного та соціального, обʼєктивного розуму, на співвідношенні свідомого і несвідомого як складниках людського розуму, на проблемі не-психологічного розуміння суб’єктивності, на питаннях онтології колективних сутностей і можливих критеріїв їхнього існування, на аналізі значення та концептуальних структур, на дослідженнях модальностей, виводу і нормативності, а також на проблемах знакової природи мови, сучасних (антропологічних) моделях знаку і парадигмах комунікації. Вищезгадані проблеми не є власністю якоїсь однієї традиції. Аналітична філософія, яка народила потужний інструментарій аналізу мовлення, знайшла відгук в різних філософських традиціях, зокрема в німецькій та французькій «континентальній» філософській думці.
Ми пропонуємо презентувати й обговорювати засадові тексти зарубіжних філософів із зазначеної проблематики, недавні резонансні публікації сучасних авторів, а також найактуальніші матеріали зарубіжних дискусій. Велика увага приділятиметься дослідженням українських авторів, викладених у монографіях чи статтях. Форматом проведення семінару буде доповідь з визначеної теми одного чи кількох учасників семінару з подальшою дискусією. До участі у семінарі запрошуються всі, хто цікавиться філософією мови та розуму, питаннями філософської методології та методології гуманітарних наук, методами аналізу, що задіяні у сучасній аналітичній філософії, актуальним станом лінгвістичних і семіологічних досліджень, аналізом дискурсу, соціальною філософією, антропологією тощо.

Координатори семінару
д.філос.н. О. Киричок
к.філос.н. Д. Кірюхін
к.філос.н. В. Фадєєв


ПРОГРАМА СЕМІНАРУ
Мабуть, немає нічого більш поширеного у вітчизняному публічному дискурсі, ніж розмови про політику – так чи інакше, вона стосується всіх, – і кожному, зазвичай, є, що сказати про реалії нашого політичного життя. Проте характер і загальна спрямованість цих розмов свідчать про надзвичайну заплутаність ключових категорій політичної рефлексії, брак уяви при окресленні подальших перспектив суспільних змін і звідси – відсутність проактивних програм дій, покликаних визначити прийнятні способи облаштування суспільно-політичного життя. Усе це породжує дещо недолугий публічний дискурс, сповнений емоційних звинувачень, популістських обіцянок та постістматівських кліше. Попри всі зміни, що спостерігалися упродовж останніх десятиліть, ми ще залишаємося заручниками радянських мисленнєвих конструкцій, принаймні у сфері міркувань про природу політики, мотиви і ключові чинники, що впливають на політичні рішення, роль і місце політики в нашому житті.
Однією з причин описаної ситуації є відсутність в Україні політичної філософії як на рівні систематичних досліджень, так і на рівні номенклатури філософських дисциплін, що передбачає спеціалізовані періодичні видання, кафедри і навчальні програми у ЗВО, академічні спеціальності, асоціації дослідників тощо. Попри окремі перекладені, підручникові та монографічні видання, університетські курси, семінари і круглі столи, вона так і не інституювалася як академічна дисципліна з усіма відповідними ознаками. У певному сенсі становленню та інституюванню політичної філософії в Україні навіть перешкоджають активні медійні дискусії за участю численних експертів, чи радше псевдоекспертів усіх ґатунків, зокрема щодо подальшої долі національної держави, партійної політики та класичних політичних ідеологій, які й справді переживають сьогодні явно не найкращі часи і потребують серйозного теоретичного осмислення у цьому контексті. Обговорення цих питань значно пришвидшилося в останні десятиліття в усьому світі через кардинальні зміни в режимах функціювання розвинених демократичних держав та трансформації форм партійного політичного життя. Ці процеси стали своєрідним каталізатором відродження інтересу до політичної філософії серед європейських та північноамериканських інтелектуалів, та спонукали до перегляду класичних ідеологічних побудов, переосмислення та винайдення краще пристосованих до реалій сучасного світу форм політичної активності. Проте не можна казати, що цей процес близький до завершення. Навпаки, поточні зміни употрібнюють подальше поглиблення теоретичної рефлексії над визначальними категоріями політичної філософії, розробку і обговорення нових способів (пере)облаштування суспільно-політичного життя, реартикуляцію ціннісно-нормативних засад демократичної політики, поглиблений інтерес до історії політичної думки тощо.
Історичність політичного мислення, важливість розуміння генеалогії головних категорій і концепцій політичної філософії, потреба у відтворенні еволюції їх діахронічних смислів, що продовжують впливати на наше сучасне політичне життя, роблять необхідним також звернення до історії політичної думки, як ще одного важливого аспекту її іституювання. Окрім зазначених теоретичних аспектів, у полі уваги семінару перебуватимуть також питання інституювання політичної філософії як академічної дисципліни, а також відбуватиметься презентація та обговорення авторських і колективних монографій з політичної філософії.