Відділ історії зарубіжної філософії Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди разом з Кафедрою філософії Одеського національного університету провели чергове спільне засідання Міжнародного семінару Post Scriptum.
З доповіддю з темою: ЯДЕРНА ЕНЕРГІЯ ТА СТРАХ ПЕРЕД РАДІОАКТИВНИМ ЗАБРУДНЕННЯМ виступилаТетяна Гардашук – д.ф.н., завідувачка відділу логіки та методології науки Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.
Дослідниця зазначила, що цивільний ядерний сектор виник з військових програм 1940–1950-х років і ділить з ними спільні технологічні основи. У суспільній свідомості «мирний» і «військовий» атом часто ототожнюються або протиставляються. Надії на ядерну енергію були грандіозними, але страхи — також не меншими.
Чорнобильська катастрофа 1986 року сформувала сучасне катастрофічне мислення, вона продемонструвала реальні ризики і призвела до появи нової «культури безпеки». Глобальний ядерний порядок базується на «ядерному табу» (незастосування, нерозповсюдження, невтручання).
В доповіді йшлося про те, що ядерна енергія та зброя символізують науковий прогрес, престиж, владу, але водночас страх і вразливість. Ядерна зброя викликає морально-відразливе ставлення після Хіросіми та Нагасакі, тоді як «екологічна» війна, спрямована на цивільне населення та середовище. Страх перед радіацією домінує через її невидимість і довготривалі наслідки. Він соціально сконструйований і культурно детермінований. За Г. Йонасом, страх перед технологічним знищенням може стати основою етики відповідальності. Він допомагає усвідомити цінності та запобігти катастрофам, але має й свої обмеження.
Для українців Чорнобиль став травматичним досвідом, що посилює чутливість до ядерних ризиків. Російська окупація Чорнобиля та ЗАЕС у 2022 році сприймається як загроза повторення катастрофи. Росія ігнорує постчорнобильську культуру безпеки та використовує ядерний страх як інструмент шантажу. Росія порушує етичні та правові норми ядерної безпеки, зловживаючи страхом радіоактивного забруднення замість того, щоб використовувати його як запобіжник. Такі дії відкривають «скриньку Пандори», дозволяючи будь-якій ядерній державі безкарно шантажувати світову спільноту. Тому єдиний ефективний спосіб усунути ядерні загрози – якомога швидше зупинити російську агресію, роззброїти та денуклеаризувати росію. Брак дієвих міжнародних санкцій проти порушників ядерного табу послаблює глобальний порядок безпеки.
Доповідь підкреслює необхідність збалансованого ставлення до ядерних технологій, перетворення страху на відповідальну дію та посилення міжнародної відповідальності за ядерну безпеку.
У роботі семінару взяли участь співробітники кафедри філософії Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, науковці відділу історії зарубіжної філософії, співробітники кафедри філософії Криворізького державного педагогічного університету, а також колеги з інших філософських інституцій України та зарубіжжя.
В дискусії та обговоренні доповіді активну участь взяли: Anda Pleniceanu –(Ph.D.) дослідниця в Центрі досліджень (пост)авторитарних ландшафтів Вільнюського університету (Литва). Christoph Lumer професор моральної філософії в Сієнському університеті (Італія). Олена Мішалова, кандидатка філософських наук, доцентка кафедри філософії КДПУ. Ольга Гомілко - провідний науковий співробітник, доктор філософських наук, професор відділу філософії культури, етики та естетики Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, Heinrich Wansing – німецький філософ і професор логіки та теорії пізнання в Рурському університеті Бохума. Світлана Балінченко - кандидатка філософських наук, старший науковий співробітник, відділу історії зарубіжної філософії Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, Norbert Engemaier – політик Партії зелених (BÜNDNIS DIE GRÜNEN) у міській раді Дрездена (Stadtrat Dresden), Німеччина та інші.
До уваги усіх, хто зацікавився цією темою, даємо посилання на сторінку семінару з відеозаписом доповіді: www.youtube.com/@PostScriptum2022