Інститут філософії імені Г. С. Сковороди спільно з кафедрою філософії Одеського національного університету імені І.І. Мечникова та кафедрою філософії Криворізького державного педагогічного університету, філософського факультету КНУ імені Т.Г.Шевченка провели 23.01.2026 чергове спільне засідання Міжнародного семінару Post Scriptum.
Доповідач: Ярослав Шрамко – доктор філософських наук, професор, ректор Криворізького державного педагогічного університету виступив з темою: Fregean Truth Values as Aristotelian Focal Points
Автор вказав на фундаментальне значення робіт Г.Фреґе, а саме введення ним значень істинності, що дозволило переосмислити семантику, перетворити її методи з неформальних інтерпретаційних підходів на точні, математично обґрунтовані методи, що заклало основу для логічного аналізу мови у ХХ столітті.
Значення істинності є ефективними в логічному та семантичному аналізі, залишаючись при цьому філософськи нейтральними, оскільки їхнє використання не зобов’язує до жодної конкретної концепції істини. Але оскільки значення істинності пояснюються як певні види об’єктів, постає питання, до якої онтологічної категорії слід віднести загальне явище істини? Чим є істина – об’єктом чи властивістю?
Концепція значень істинності як об’єктів відіграє ключову роль у семантичній теорії Фреґе, де речення, як насичені мовні вирази, трактуються як власні імена. Оскільки імена денотують об’єкти, трактування речень як імен передбачає, що їхні денотації слід розуміти як об’єкти.
Розгляд значень істинності як об’єктів контрастує з традиційним підходом, який трактує істину як властивість, виражену предикатом «істинний», як у реченні «Те, що Київ є столицею України, є істинним». У цьому прикладі «істинний» є логічним, а також граматичним предикатом, що використовується для опису чи характеристики сутностей як таких, що мають певну властивість — істину.
На думку доповідача ці два погляди не є взаємовиключними, їх можна об’єднати в більшій онтології, і примирити традиційний погляд на властивість з об’єктним поглядом Фреге, при цьому теорія pros hen Аристотеля дозволяє їх об’єднати.
Істину можна приписувати багатьом видам речей: пропозиціям, реченням, твердженням, судженням, деклараціям, висловлюванням, переконанням, припущенням, гіпотезам, теоріям тощо. Оскільки сутності, що несуть певні особливі властивості, є різними видами сутностей, цілком природно, що ці властивості також є різними. Але чи означає це, що існує багато різних властивостей бути істинним? Наукова література пропонує два протилежні підходи до цього питання.
Монізм істини
Монізм істини відповідає на це питання негативно, стверджуючи, що може існувати лише одна властивість бути істинним. Властивість «істинний» є тією самою властивістю в усіх випадках. Слово «істинний» є однозначним, оскільки воно означає те саме в усіх контекстах, у тому сенсі, що посилається на ту саму властивість у всіх контекстах.
Плюралізм істини
Сильний плюралізм стверджує, що навіть один і той самий вид носіїв істини (наприклад, речення) може встановлювати різні властивості істини. Плюралізм носіїв істини уточнює цей погляд, стверджуючи, що існує багато первинних видів носіїв істини, кожен із власною властивістю істини. Щоб вмістити всі версії плюралізму істини, включно з його найсильнішими формами, основну плюралістичну тезу іноді формулюють у дуже загальних термінах, наприклад, як погляд, що різні твердження можуть бути істинними «в різний спосіб».
Концепція буття Арістотеля через pros hen, особливо в впливовій інтерпретації Г. Овена, пропонує позитивне вирішення цієї дилеми.
Г. Овен у статті 1960 року запропонував впливову інтерпретацію pros hen як «фокального значення» (focal meaning). Згідно з цією інтерпретацією, різні смисли, які зазвичай містяться в предикатах (таких як здоровий) - кожен з яких підкріплений відповідною властивістю - усі вони мають «один фокус, один спільний елемент».
Овен охарактеризував цю «концепцію слова як такого, що має багато смислів, які в багато способів вказують на центральний смисл», як «велике філософське досягнення», що робить можливим арістотелеве поняття Першої Філософії.
Таким чином, на питання, чи є істина об’єктом чи властивістю, слід відповісти, сказавши, що вона є і тим, і іншим. Існує багато способів (смислів), у яких про щось можна сказати, що воно є істинним, проте все, що є істинним, співвіднесене з істиною: одна річ (речення) - у сенсі, що денотує істину, інша (пропозиція) - у сенсі, що несе істину, ще інша (переконання) - у сенсі, що тримається істини, інша (висловлювання) - у сенсі, що виражає істину, і так далі.
Значення істинності є тими «вихідними пунктами», тобто субстанціями в арістотелівському сенсі, до яких відсилають усі істинні та хибні речі.
Висновок до якого приходить автор: pros hen Арістотеля (фокальне значення) + значення істинності Фреґе ⇒ плюралізм носіїв істини, когерентно поєднаний із монізмом істини як абстрактного поняття.
В обговоренні доповіді активну участь взяли: А.Лактіонова (КНУ імені. Т. Шевченка), Дмитро Ляшенко (КНУ імені Т. Шевченка), Н. Козаченко (Криворізький ДПУ), С. Балінченко (Інститут філософії НАНУ), О. Маєвський (Інститут філософії) та інші.
Детальніше дискусію та доповідь можна подивитися на каналі семінару: https://www.youtube.com/watch?v=haefBZHO5bQ
Доповідач: Ярослав Шрамко – доктор філософських наук, професор, ректор Криворізького державного педагогічного університету виступив з темою: Fregean Truth Values as Aristotelian Focal Points
Автор вказав на фундаментальне значення робіт Г.Фреґе, а саме введення ним значень істинності, що дозволило переосмислити семантику, перетворити її методи з неформальних інтерпретаційних підходів на точні, математично обґрунтовані методи, що заклало основу для логічного аналізу мови у ХХ столітті.
Значення істинності є ефективними в логічному та семантичному аналізі, залишаючись при цьому філософськи нейтральними, оскільки їхнє використання не зобов’язує до жодної конкретної концепції істини. Але оскільки значення істинності пояснюються як певні види об’єктів, постає питання, до якої онтологічної категорії слід віднести загальне явище істини? Чим є істина – об’єктом чи властивістю?
Концепція значень істинності як об’єктів відіграє ключову роль у семантичній теорії Фреґе, де речення, як насичені мовні вирази, трактуються як власні імена. Оскільки імена денотують об’єкти, трактування речень як імен передбачає, що їхні денотації слід розуміти як об’єкти.
Розгляд значень істинності як об’єктів контрастує з традиційним підходом, який трактує істину як властивість, виражену предикатом «істинний», як у реченні «Те, що Київ є столицею України, є істинним». У цьому прикладі «істинний» є логічним, а також граматичним предикатом, що використовується для опису чи характеристики сутностей як таких, що мають певну властивість — істину.
На думку доповідача ці два погляди не є взаємовиключними, їх можна об’єднати в більшій онтології, і примирити традиційний погляд на властивість з об’єктним поглядом Фреге, при цьому теорія pros hen Аристотеля дозволяє їх об’єднати.
Істину можна приписувати багатьом видам речей: пропозиціям, реченням, твердженням, судженням, деклараціям, висловлюванням, переконанням, припущенням, гіпотезам, теоріям тощо. Оскільки сутності, що несуть певні особливі властивості, є різними видами сутностей, цілком природно, що ці властивості також є різними. Але чи означає це, що існує багато різних властивостей бути істинним? Наукова література пропонує два протилежні підходи до цього питання.
Монізм істини
Монізм істини відповідає на це питання негативно, стверджуючи, що може існувати лише одна властивість бути істинним. Властивість «істинний» є тією самою властивістю в усіх випадках. Слово «істинний» є однозначним, оскільки воно означає те саме в усіх контекстах, у тому сенсі, що посилається на ту саму властивість у всіх контекстах.
Плюралізм істини
Сильний плюралізм стверджує, що навіть один і той самий вид носіїв істини (наприклад, речення) може встановлювати різні властивості істини. Плюралізм носіїв істини уточнює цей погляд, стверджуючи, що існує багато первинних видів носіїв істини, кожен із власною властивістю істини. Щоб вмістити всі версії плюралізму істини, включно з його найсильнішими формами, основну плюралістичну тезу іноді формулюють у дуже загальних термінах, наприклад, як погляд, що різні твердження можуть бути істинними «в різний спосіб».
Концепція буття Арістотеля через pros hen, особливо в впливовій інтерпретації Г. Овена, пропонує позитивне вирішення цієї дилеми.
Г. Овен у статті 1960 року запропонував впливову інтерпретацію pros hen як «фокального значення» (focal meaning). Згідно з цією інтерпретацією, різні смисли, які зазвичай містяться в предикатах (таких як здоровий) - кожен з яких підкріплений відповідною властивістю - усі вони мають «один фокус, один спільний елемент».
Овен охарактеризував цю «концепцію слова як такого, що має багато смислів, які в багато способів вказують на центральний смисл», як «велике філософське досягнення», що робить можливим арістотелеве поняття Першої Філософії.
Таким чином, на питання, чи є істина об’єктом чи властивістю, слід відповісти, сказавши, що вона є і тим, і іншим. Існує багато способів (смислів), у яких про щось можна сказати, що воно є істинним, проте все, що є істинним, співвіднесене з істиною: одна річ (речення) - у сенсі, що денотує істину, інша (пропозиція) - у сенсі, що несе істину, ще інша (переконання) - у сенсі, що тримається істини, інша (висловлювання) - у сенсі, що виражає істину, і так далі.
Значення істинності є тими «вихідними пунктами», тобто субстанціями в арістотелівському сенсі, до яких відсилають усі істинні та хибні речі.
Висновок до якого приходить автор: pros hen Арістотеля (фокальне значення) + значення істинності Фреґе ⇒ плюралізм носіїв істини, когерентно поєднаний із монізмом істини як абстрактного поняття.
В обговоренні доповіді активну участь взяли: А.Лактіонова (КНУ імені. Т. Шевченка), Дмитро Ляшенко (КНУ імені Т. Шевченка), Н. Козаченко (Криворізький ДПУ), С. Балінченко (Інститут філософії НАНУ), О. Маєвський (Інститут філософії) та інші.
Детальніше дискусію та доповідь можна подивитися на каналі семінару: https://www.youtube.com/watch?v=haefBZHO5bQ