Інститут філософії імені Г. С. Сковороди спільно з кафедрою філософії Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, кафедрою філософії Криворізького державного педагогічного університету та філософським факультетом КНУ імені Т. Г. Шевченка провели 24.04.2026 чергове спільне засідання Міжнародного семінару Post Scriptum.
Доповідач: Гайнріх Вансінг (Heinrich Wansing),– професор логіки та епістемології Рурського університету в Бохумі (Німеччина), почесний професор Тохокуського університету (Японія), виступив з темою: Суперечності, логічний висновок і інформаційний потік. (Contradictions, Logical Consequence, and Information Flow).
У своїй доповіді автор представив захист нетривіальних логічних систем, у яких певні суперечності є доказовими або валідними, але при цьому не призводять до тривіалізації логіки. Центральною тезою доповіді стало твердження, що сама наявність доказових суперечностей не змушує приймати діалетизм — погляд, згідно з яким у реальності існують істинні суперечності. На думку доповідача, такі логіки можуть бути осмислені без метафізичного зобов’язання щодо «істинних суперечностей», якщо відмовитися від традиційного розуміння логіки як теорії збереження істини на користь розуміння логіки як теорії збереження інформації.
Доповідач окреслив історичне неприйняття суперечностей у західній логічній традиції, пов’язане з переконанням, що суперечність неминуче веде до когнітивної катастрофи через принцип ex contradictione quodlibet. Водночас розвиток параконсистентних логік у ХХ столітті продемонстрував можливість формальних систем, у яких суперечності не спричиняють логічного вибуху.
Особливу увагу автор приділив логікам із так званим несумісним запереченням (incompatible negation), де можливі валідні суперечності, тобто суперечності, істинні в кожній моделі відповідної семантики. Вансінг підкреслив, що сам факт існування таких логік ще не доводить діалетизму, хоча прихильники останнього, зокрема Ґрем Пріст, розглядають їх як аргумент на користь існування істинних суперечностей у реальності.
Ключовий крок у критиці діалетизму, запропонований доповідачем, полягає у відокремленні формально-семантичного рівня від метафізичного. На його думку, з того, що певна суперечність є валідною в моделі, не випливає автоматично, що вона істинна в реальності. Такий перехід потребує додаткового припущення про існування «істинних моделей» або «правдивих інтерпретацій», яке саме по собі є філософськи спірним.
Альтернативою цьому припущенню є інформаційна інтерпретація логічного наслідку. Спираючись на ідеї Едвіна Маєрса та Майкла Дана, доповідач запропонував розуміти логічний наслідок не як відношення, що зберігає істину, а як відношення, що зберігає інформацію. У такому підході логіка постає не як метафізична теорія істини, а як формальний апарат для моделювання інформаційного потоку та вилучення інформації з потенційно суперечливих баз даних.
Таким чином, висновок, до якого приходить автор, полягає в тому, що існування добре обґрунтованих логік із доказовими суперечностями не зобов’язує до діалетизму. Їх можна інтерпретувати в межах альтернативної філософії логіки, де логічний наслідок розуміється як збереження інформації, а не як збереження істини. Це дозволяє визнати раціональність роботи з нетривіальними суперечливими логіками без прийняття метафізичної тези про існування істинних суперечностей у світі.
В обговоренні доповіді активну участь взяли: Д. Шишковський, К. Лумер, А. Лактіонова, Я. Шрамко, А. Васильченко, Д. Ляшенко, В. Навроцький, О.Мішалова та інші. Особливу увагу в дискусії було приділено питанням про природу інформації, співвідношення семантики й метафізики, зв’язок суперечливості з раціональністю, а також практичне значення параконсистентних логік для роботи з суперечливими інформаційними системами.
Детальніше дискусію та доповідь можна подивитися на каналі семінару:
https://www.youtube.com/@PostScriptum2022
Доповідач: Гайнріх Вансінг (Heinrich Wansing),– професор логіки та епістемології Рурського університету в Бохумі (Німеччина), почесний професор Тохокуського університету (Японія), виступив з темою: Суперечності, логічний висновок і інформаційний потік. (Contradictions, Logical Consequence, and Information Flow).
У своїй доповіді автор представив захист нетривіальних логічних систем, у яких певні суперечності є доказовими або валідними, але при цьому не призводять до тривіалізації логіки. Центральною тезою доповіді стало твердження, що сама наявність доказових суперечностей не змушує приймати діалетизм — погляд, згідно з яким у реальності існують істинні суперечності. На думку доповідача, такі логіки можуть бути осмислені без метафізичного зобов’язання щодо «істинних суперечностей», якщо відмовитися від традиційного розуміння логіки як теорії збереження істини на користь розуміння логіки як теорії збереження інформації.
Доповідач окреслив історичне неприйняття суперечностей у західній логічній традиції, пов’язане з переконанням, що суперечність неминуче веде до когнітивної катастрофи через принцип ex contradictione quodlibet. Водночас розвиток параконсистентних логік у ХХ столітті продемонстрував можливість формальних систем, у яких суперечності не спричиняють логічного вибуху.
Особливу увагу автор приділив логікам із так званим несумісним запереченням (incompatible negation), де можливі валідні суперечності, тобто суперечності, істинні в кожній моделі відповідної семантики. Вансінг підкреслив, що сам факт існування таких логік ще не доводить діалетизму, хоча прихильники останнього, зокрема Ґрем Пріст, розглядають їх як аргумент на користь існування істинних суперечностей у реальності.
Ключовий крок у критиці діалетизму, запропонований доповідачем, полягає у відокремленні формально-семантичного рівня від метафізичного. На його думку, з того, що певна суперечність є валідною в моделі, не випливає автоматично, що вона істинна в реальності. Такий перехід потребує додаткового припущення про існування «істинних моделей» або «правдивих інтерпретацій», яке саме по собі є філософськи спірним.
Альтернативою цьому припущенню є інформаційна інтерпретація логічного наслідку. Спираючись на ідеї Едвіна Маєрса та Майкла Дана, доповідач запропонував розуміти логічний наслідок не як відношення, що зберігає істину, а як відношення, що зберігає інформацію. У такому підході логіка постає не як метафізична теорія істини, а як формальний апарат для моделювання інформаційного потоку та вилучення інформації з потенційно суперечливих баз даних.
Таким чином, висновок, до якого приходить автор, полягає в тому, що існування добре обґрунтованих логік із доказовими суперечностями не зобов’язує до діалетизму. Їх можна інтерпретувати в межах альтернативної філософії логіки, де логічний наслідок розуміється як збереження інформації, а не як збереження істини. Це дозволяє визнати раціональність роботи з нетривіальними суперечливими логіками без прийняття метафізичної тези про існування істинних суперечностей у світі.
В обговоренні доповіді активну участь взяли: Д. Шишковський, К. Лумер, А. Лактіонова, Я. Шрамко, А. Васильченко, Д. Ляшенко, В. Навроцький, О.Мішалова та інші. Особливу увагу в дискусії було приділено питанням про природу інформації, співвідношення семантики й метафізики, зв’язок суперечливості з раціональністю, а також практичне значення параконсистентних логік для роботи з суперечливими інформаційними системами.
Детальніше дискусію та доповідь можна подивитися на каналі семінару:
https://www.youtube.com/@PostScriptum2022