19.02.2026 Інститут філософії імені Г. С. Сковороди взяв участь спільно з кафедрою філософії Одеського національного університету імені І.І. Мечникова та кафедрою філософії Криворізького державного педагогічного університету в черговому спільному засіданні Міжнародного семінару Post Scriptum.
З доповідю про насильство норм (Violence of norms versus violence of violations: the boundaries of transgression) виступив проф. Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, Україна Сергій Шевцов.
В доповіді йшлося про те, що хоча насильство (і війна) засуджуються, проте, з моменту виникнення цивілізації як практика вони знов і знов відновлюються, більше того, часто насильство розглядається як щось неминуче і навіть необхідне, й досі не вбачається можливості його повного подолання.
У своїй доповіді автор визначив головну проблему наступним чином: як насильство могло стати онтологічною підставою для цивілізації взагалі?
Відповідаючи на це питання доповідач проаналізував три виміри насильства: термінологічний, денотативний і есенційний.
Спираючись на філософські, феноменологічні та соціологічні підходи, автор стверджував, що насильство норм має онтологічний вимір у старій моделі єдиної істини (істина підтверджується силою, сила сакралізується тощо). Насильство є формою дії (застосування сили), а отже - творенням (продукуванням) соціального простору (Бурдьє). Будь-який зв’язок, здатний створювати простір, неминуче передбачає проведення меж між допустимим і неприйнятним, і що такі межі підтримуються виключно силою. Таким чином, насильство норм розуміється як звуження простору іншого та його інкорпорація у власний простір дієвця. Насильство норм - це свідоме діяння, що передбачає застосування сили до об’єкта з метою його зміни; воно є різновидом праці, але з надлишком сили.
У підсумку автор зазначив, що завдання полягає не в тому, щоб викорінити насильство норм - що означало б скасувати всю структуру (включно з будь-якою соціальною), - а в тому, щоб зрозуміти механізми дії насильства норм та критично переорієнтувати вектори його застосування. Насильство норм є необхідним елементом будь-якого розвитку (теза, що викликала жваву дискусію, адже традиційно насильство розглядається як щось аморальне та неправомірне).
Доповідь, була короткою, але змістовною і викликала жваве обговорення. Активну участь в обговоренні взяли Ілля Москвін (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, питання про ситуативну етику і насильство), Крістоф Лумер (професор моральної філософії в Сієнському університеті, питання про деструктивну складову у визначенні насильства), Олена Мішалова (Криворізький державний педагогічний університет, питання про зв’язок насильства з історією та ідентичністю), Ольга Гомілко (Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, питання про доречність винесення за дужки моральних оцінок в підходах до насильства), Юрій Завгородній (Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, питання про розрізнення насильства та агресії), Світлана Балінченко (Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, питання про виміри волі та вибору в аналізі насилля), Катерина Карпенко (Харківський національний медечний університет, питання про нормативне насильство в просторі і часі), Олена Калантарова (питання про любов, як можливу форму насильства) та інші.
До уваги усіх, хто зацікавився цією темою, даємо посилання на сторінку семінару з відеозаписом доповіді: www.youtube.com/@PostScriptum2022
З доповідю про насильство норм (Violence of norms versus violence of violations: the boundaries of transgression) виступив проф. Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, Україна Сергій Шевцов.
В доповіді йшлося про те, що хоча насильство (і війна) засуджуються, проте, з моменту виникнення цивілізації як практика вони знов і знов відновлюються, більше того, часто насильство розглядається як щось неминуче і навіть необхідне, й досі не вбачається можливості його повного подолання.
У своїй доповіді автор визначив головну проблему наступним чином: як насильство могло стати онтологічною підставою для цивілізації взагалі?
Відповідаючи на це питання доповідач проаналізував три виміри насильства: термінологічний, денотативний і есенційний.
Спираючись на філософські, феноменологічні та соціологічні підходи, автор стверджував, що насильство норм має онтологічний вимір у старій моделі єдиної істини (істина підтверджується силою, сила сакралізується тощо). Насильство є формою дії (застосування сили), а отже - творенням (продукуванням) соціального простору (Бурдьє). Будь-який зв’язок, здатний створювати простір, неминуче передбачає проведення меж між допустимим і неприйнятним, і що такі межі підтримуються виключно силою. Таким чином, насильство норм розуміється як звуження простору іншого та його інкорпорація у власний простір дієвця. Насильство норм - це свідоме діяння, що передбачає застосування сили до об’єкта з метою його зміни; воно є різновидом праці, але з надлишком сили.
У підсумку автор зазначив, що завдання полягає не в тому, щоб викорінити насильство норм - що означало б скасувати всю структуру (включно з будь-якою соціальною), - а в тому, щоб зрозуміти механізми дії насильства норм та критично переорієнтувати вектори його застосування. Насильство норм є необхідним елементом будь-якого розвитку (теза, що викликала жваву дискусію, адже традиційно насильство розглядається як щось аморальне та неправомірне).
Доповідь, була короткою, але змістовною і викликала жваве обговорення. Активну участь в обговоренні взяли Ілля Москвін (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, питання про ситуативну етику і насильство), Крістоф Лумер (професор моральної філософії в Сієнському університеті, питання про деструктивну складову у визначенні насильства), Олена Мішалова (Криворізький державний педагогічний університет, питання про зв’язок насильства з історією та ідентичністю), Ольга Гомілко (Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, питання про доречність винесення за дужки моральних оцінок в підходах до насильства), Юрій Завгородній (Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, питання про розрізнення насильства та агресії), Світлана Балінченко (Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, питання про виміри волі та вибору в аналізі насилля), Катерина Карпенко (Харківський національний медечний університет, питання про нормативне насильство в просторі і часі), Олена Калантарова (питання про любов, як можливу форму насильства) та інші.
До уваги усіх, хто зацікавився цією темою, даємо посилання на сторінку семінару з відеозаписом доповіді: www.youtube.com/@PostScriptum2022