В травневому випуску EurSafe Newletter, що видається Європейським товариством з сільськогосподарської та продовольчої етики (European Society for Agricultural and Food Ethics) (https://www.eursafe.org/media-eursafe/newsletters) вийшов есей зав. відділом логіки та методології науки, доктора філос.наук Тетяни Гардашук «Від вепонізації довкілля до розбудови екологічного миру» («From environmental weaponization to environmental peacebuilding» (https://www.eursafe.org/.../Eursafe%20Newsletter%20May).
Спираючись на факти теперішньої російсько-української війни, авторка показує, що зі зростанням вражаючої сили зброї довкілля та природні ресурси стають не просто «мовчазними жертвами» бойових дій, а є безпосередньою ціллю ворога, який використовує природні об’єкти та їхні властивості також на засіб послаблення армії та цивільного населення, його психологічної, моральної та політичної стійкості, а також підриву економіки. Такі дії з перетворення на зброю того, що не є зброєю в звичному значенні цього слова, називають вепонізацією.
Вепонізація довкілля, життєво важливих ресурсів та цивільної інфраструктури внаслідок російської агресії досягла величезних масштабів, екологічний слід і ціну яких важко оцінити. Тому збереження і відновлення довкілля та природних ресурсів має розглядатися як важливе завдання форма діяльності для забезпечення стійкості зараз, так і під час повоєнної відбудови. Економічне зростання та покращення матеріального добробуту не повинно здійснюватися ціною погіршення довкілля, але й збереження природи не має відбуватися за рахунок добробуту людей. Пошук балансу між цими двома викликами є непростою, але необхідною для розв’язання задачею.
Спираючись на факти теперішньої російсько-української війни, авторка показує, що зі зростанням вражаючої сили зброї довкілля та природні ресурси стають не просто «мовчазними жертвами» бойових дій, а є безпосередньою ціллю ворога, який використовує природні об’єкти та їхні властивості також на засіб послаблення армії та цивільного населення, його психологічної, моральної та політичної стійкості, а також підриву економіки. Такі дії з перетворення на зброю того, що не є зброєю в звичному значенні цього слова, називають вепонізацією.
Вепонізація довкілля, життєво важливих ресурсів та цивільної інфраструктури внаслідок російської агресії досягла величезних масштабів, екологічний слід і ціну яких важко оцінити. Тому збереження і відновлення довкілля та природних ресурсів має розглядатися як важливе завдання форма діяльності для забезпечення стійкості зараз, так і під час повоєнної відбудови. Економічне зростання та покращення матеріального добробуту не повинно здійснюватися ціною погіршення довкілля, але й збереження природи не має відбуватися за рахунок добробуту людей. Пошук балансу між цими двома викликами є непростою, але необхідною для розв’язання задачею.