ПАМ’ЯТІ ЮРҐЕНА ГАБЕРМАСА
14 березня 2026 року в німецькому місті Старнберґ помер один із найвидатніших філософів сучасності Юрґен Габермас. Будучи представником третього покоління Франкфуртської школи неомарксизму, Габермас розвивав критичну теорію суспільства, вийшовши за межі цього напряму створенням теорії комунікативної дії. Як соціальний філософ, соціолог та етик Габермас, з огляду на герменевтчно-лінгвістично-прагматично-семіотичний поворот і тенденцію «реабілітації практичної філософії», розробляв разом із Карлом-Отто Апелем консенсуальну теорію істини та універсалістичну етику дискурсу. Як дослідник «структурних перетворень громадськості» та становлення інституцій деліберативної демократії він в останніх працях зауважив небезпеку «нових структурних перетворень» та маніпулятивну спрямованість сучасних цифрових технологій у публічному просторі. Під час російсько-української війни та з огляду на небезпеку світової ядерної катастрофи обстоював ідею перемовин і досягнення порозуміння з росією, за що його було піддано критиці з боку українських та зарубіжних філософів і громадських діячів. Попри закиди в ідеалістичній наївності та утопічній неопераціональності ідеї Габермаса, враховуючи провідні тенденції в сучасній практичній філософії, матимуть неабияку значущість і в майбутньому, адже альтернативою оновленню міжнародних інституцій та творенню нового ціннісно-нормативного порядку в світі на основі універсалістичної етики дисурсу може бути тільки знищення всього людства, чого не можна допустити.
14 березня 2026 року в німецькому місті Старнберґ помер один із найвидатніших філософів сучасності Юрґен Габермас. Будучи представником третього покоління Франкфуртської школи неомарксизму, Габермас розвивав критичну теорію суспільства, вийшовши за межі цього напряму створенням теорії комунікативної дії. Як соціальний філософ, соціолог та етик Габермас, з огляду на герменевтчно-лінгвістично-прагматично-семіотичний поворот і тенденцію «реабілітації практичної філософії», розробляв разом із Карлом-Отто Апелем консенсуальну теорію істини та універсалістичну етику дискурсу. Як дослідник «структурних перетворень громадськості» та становлення інституцій деліберативної демократії він в останніх працях зауважив небезпеку «нових структурних перетворень» та маніпулятивну спрямованість сучасних цифрових технологій у публічному просторі. Під час російсько-української війни та з огляду на небезпеку світової ядерної катастрофи обстоював ідею перемовин і досягнення порозуміння з росією, за що його було піддано критиці з боку українських та зарубіжних філософів і громадських діячів. Попри закиди в ідеалістичній наївності та утопічній неопераціональності ідеї Габермаса, враховуючи провідні тенденції в сучасній практичній філософії, матимуть неабияку значущість і в майбутньому, адже альтернативою оновленню міжнародних інституцій та творенню нового ціннісно-нормативного порядку в світі на основі універсалістичної етики дисурсу може бути тільки знищення всього людства, чого не можна допустити.