Огляд III Філософських читань пам'яті Мирослава Поповича: «Червоне століття» –двадцять років потому»
20 листопада 2025 року в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України відбулися III Філософські читання на тему: «”Червоне століття”: двадцять років потому», присвячені 95-річчю з дня народження видатного українського мислителя Мирослава Поповича та 20-річчю публікації його фундаментальної монографії «Червоне століття». Ця подія зібрала провідних філософів, істориків і культурологів України, які у своїх доповідях вшанували велич постаті Мирослава Поповича та засвідчили актуальність його книги для сьогодення.
Зустріч розпочалася із вітальних слів, що відзначили важливість Мирослава Володимировича Поповича як мислителя, поєднувавшого у своій творчості філософську глибинну, людяність та відповідальну громадянську позицію. Директор Інституту Анатолій Єрмоленко наголосив на провідній ролі філософії як «етичного дороговказу» в складні часи російської агресії проти України, а академік-секретар НАН України Валерій Смолій зауважив визначальний вплив монографії Мирослава Поповича «Червоне століття» не тільки на осмислення історії ХХ сторіччя, а й на формування нового погляду на філософію історії загалом, що стало важливим чинником творення національної ідентичності українців. Ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Бугров відзначив історичну значущість творчості академіка Поповича в розвитку філософської науки в Україні. Декан філософського факультету Анатолій Конверський розкрив вагомий внесок Мирослава Поповича як патріарха логіки в філософії України. Очільники університету відзначили важливість університетсько-академічного партнерства, перетворивши вітання на маніфест солідарності з філософським пошуком істини.
На пленарному засіданні, модерованому Анатолієм Єрмоленком та Сергієм Йосипенком, почесний професор Женевського університету Жорж Ніва у своїй доповіді охарактеризував Мирослава Поповича як «філософа-людину», чия етична позиція спиралася на гуманізм всупереч радянському тоталітаризму. Анатолій Єрмоленко у своїй доповіді «Мирослав Попович: бути людиною – бути філософом» показав багатовимірність творчої діяльності Поповича як людини і як філософа, розкривши методологічну роль «Червоного століття» в переосмисленні історії ХХ століття, зауважив також, що для мислителя філософія є насамперед практикою свободи, а його головною чеснотою – служіння іистині. Вадим Скуратівський у «Етосі Мирослава Поповича на тлі “червоного століття”» простежив етичні паралелі між радянським досвідом і сучасним культурним опором. У доповіді “Бути мислителем” Сергій Пролеєв звернув увагу на багатогранність творчості Поповича як мислителя, поєднувавшого у своїй творчості логіку, естетику та етику. Тетяна Гардашук у доповіді «Екологічний колоніалізм та екоцидні практики “червоного століття”» зупинилася на аналізі і пошуці шляхів подолання наслідків радянського тоталітаризму, що призвів до деградації природи. Сергій Йосипенко у доповіді «Історія як виклик раціональності» проаналізував викладене у книжці Мирослава Поповича бачення історії як діалогу з ірраціональним. Доповідь Наталії Вяткіної «Логіка і прагматика історії “Червоного століття”» була присвячена застосуванню логічних інструментів для деконструкції тоталітарних наративів, а Володимир Фадєєв у «Теорії дарування та боротьбі за визнання», привернувши увагу до останніх праць Мирослава Поповича, окреслив шляхи розв'язання проблеми суспільного порядку.
Виступи і дискусії на секційному засіданні , модерованому Валерієм Загороднюком і Романом Самчуком, продовжили обговорення творчого спадку Мирослава Володимировича в контексті філософської антропології та історичних викликів сьогодення. Валерій Загороднюк у доповіді «Червоне століття, що далі?» порушив питання філософської футурології та ролі філософії у творенні майбутнього. Вікторія Козачинська в доповіді «Російсько-українська війна: феномен перетвореного знання» деконструювала російську пропаганду як інверсію істини. Роман Самчук у доповіді «Російсько-українська війна як «четверта криза західної цивілізації»», посилаючись на “Червоне століття” Мирослава Поповича, охарактеризував сучасну російсько-українську війну як «четверту кризу західної цивілізації». Світлана Лозниця у доповіді «Маніпульована свідомість: тоталітаризм, авторитаризм, демократія» проаналізувала форми маніпуляції свідомістю у спектрі від тоталітаризму до демократії. Ярослав Кохан запропонував аналіз понять «війна» та «перемога» в логічному та етичному ключі. Втім, теми інших доповідачі також були вельми цікавими та піднімали важливі питання (див. програму у нас на сайті).
Міркування, викликані цим обговоренням, нагадують гегелівський діалектичний рух. «Червоне століття» являє собою тезу тоталітарного заперечення людсьої свободи, антитезою чому стає критика як раціональне заперечення, а синтезом — сучасна війна як заклик до нової етики відповідальності. Мирослав Попович нагадував, що історія – це не лінійний прогрес, а драма, де раціональність стикається з ірраціональним жахом, і де саме філософія дає інструменти для виходу за межі і подолання цього жаху. Сучасна російська агресія проти України засвідчує: тоталітаризм не минув, він не обмежується старими формами геноциду і культуроциду, навпаки, створює новітні форми – екоцид, маніпуляції свідомістю за допомоги інформаційних технологій і соціальних мереж, девальвація демократичних процедур та інституцій. Філософський пошук у цьому контексті є не відірваним від реальності спогляданням, а практикою, здатною здолати ірраціональність історіїї у прагненні до свободи і справедливості.
Символічно, що Треті читання пам'яті Мирослава Поповича були проведені у Всесвітній день філософії і напередодні Дня гідності та свободи, що засвідчує актуальність морального заповіту Мирослава Володимировича – бути філософом означає бути людиною в часи, коли гуманізм під загрозою, філософом Свободи, де свобода – це основна цінність людини, свідомої своєї гідності.