01 червня 2026 року відбулося чергове онлайн-засідання Міжнародного семінару PostScriptum. Семінар організований кафедрою філософії Одеського національного університету і кафедрою філософії Криворізького державного педагогічного університету за підтримки Відділу історії зарубіжної філософії Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди. Модерування семінару здійснювала професор Інна Голубович.
Раймонд Таліс (Raymond Tallis) у своїй доповіді розглянув ключове філософське питання: «Чи є ви своїм мозком?». Він протиставив позицію нейробіолога, який вважає мозок основою розуму, позиції філософа, який цю тотожність заперечує. Таліс розмежував три тези: мозок є необхідною умовою свідомості (без мозку немає «Я»), але він не є достатньою умовою і тим більше не тотожний свідомості.
Автор критикував сучасну «нейроманію» — тенденцію зводити розум виключно до нейронних процесів. Посилаючись на Деніела Денета, він показав, як матеріалістичний підхід намагається пояснити всі психічні явища фізичними принципами. Однак Таліс вказав на обмеження такого підходу, адже значна частина мозку не пов’язана зі свідомістю, а між несвідомою та свідомою нейронною активністю немає принципової відмінності, яку можна було б чітко зафіксувати.
Центральним аргументом доповіді стала інтенційність («aboutness», спрямованість на об’єкт) як сутнісна ознака ментального. На прикладі акту зорового сприйняття, Таліс зазначив, що причинно-наслідковий ланцюг (світло → сітківка → зорова кора) не пояснює феноменологічної спрямованості свідомості від суб’єкта до об’єкта. Нейронна активність у мозку є наслідком зовнішніх подій, але не може «простягнутися назад» до склянки, яку ми бачимо. Це створює класичну проблему натуралістичних теорій свідомості.
Людська свідомість не просто інтенційна, але вона є спільною інтенційністю. Саме вона творить мережу людського світу - мови, культури, інститутів, науки й мистецтва, - яка не зводиться до просто природи. Спроба «відшукати її (a trillion cognitive handshakes») у фрагментах ізольованого мозку, що «спалахують у внутрішньочерепній темряві», є, на його думку, помилковою.
Важливою темою постала єдність у множинності свідомості. Ми одночасно усвідомлюємо тілесні відчуття, зовнішній світ, спогади, емоції та плани. Нейронні моделі інтеграції (binding problem) не пояснюють цієї єдності без втрати диференційованості. Крім того, свідомість має часову структуру, де минуле та майбутнє присутні в теперішньому, чого неможливо адекватно описати лише через фізичні процеси в мозку.
Таліс розрізняє нейронауку і нейроманію. Мозок є необхідною умовою існування самості, але не достатньою. Самість виникає і формується в просторі міжособистісних відносин, мови та спільних значень. Нейроманія ж персоніфікує мозок, приписуючи йому якості, які належать лише особі (person), - цілі, обробку інформації, свідомість.
Автор говорив також про «панінформаціоналізм», коли все, навіть камінь чи електрон, оголошується носієм інформації. Таке розширення поняття «інформації» знімає специфічне навантаження з мозку, але водночас руйнує розуміння унікальності людського розуму.
Підсумовуючи, доповідач зазначив, що зв’язок між нами і нашим мозком є інтимним і надзвичайно загадковим. Однак мозок не має достатніх ресурсів, щоб бути «пивоварнею» свідомості. Людина виходить далеко за межі нейронних процесів у черепі, бо вона включена у спільний світ культури, значень і взаємного визнання. Саме тому редукція самості до нейронних процесів приречена на невдачу. Відтак, доповідь Таліса – це застереження від спрощень сучасного біологізму.
В обговоренні доповіді взяли участь як вітчизняні дослідники (А.Лактіонова, Д.Ляшенко, Д. Сепетий, І.Голубович), так і зарубіжні колеги (Крістоф Лумер).
Детальніше дискусію та доповідь можна подивитися на каналі семінару: