В журналі «Envogogika» (2024, Vol. 19 No. 1) Празького (Карлова) Університету вийшла стаття завідувачки відділу логіки та методології науки, доктора філософських наук Тетяни Гардашук «Ядерні виклики знехтуваних уроків Чорнобиля» (https://www.envigogika.cuni.cz/index.php/Envigogika/article/view/671/918)
Стаття містить роздуми авторки про наслідки та уроки Чорнобиля через 38 років після аварії та два роки після російської окупації Чорнобильської АЕС та зони відчуження.
Чорнобильська катастрофа стала переломним історичним моментом, який мав навчити нас турботі про сьогодення і майбутнє. Вона спонукала людство до переосмислення систему цінностей, меж технологічного оптимізму та технологічного розвитку, значень ризику, безпеки та відповідальності. Після аварії на ЧАЕС стало очевидним, що цивільні атомні об’єкти несуть в собі підвищену небезпеку, яку неможливо звести до нуля, і тому є компонентам суспільства ризику (У. Бек).
Одним із уроків Чорнобильської катастрофи було формування нової безпекової культури, заснованої на попереджені ризиків. Втім, 35 днів окупації ЧАЕС, захоплення найбільшої в Європі Запорізької атомної електростанції та атаки на інші цивільні ядерні об’єкти очевидно, переконливо свідчать, що дії Росії в Україні відповідають критеріям ядерного тероризму та підвищують ядерні ризики. У нинішній повномасштабній війні проти України Росія використовує ядерний шантаж як один із засобів ведення війни, застосовуючи як риторику застосування ядерної зброї, так і вепонізацію цивільних ядерних об’єктів.
Дії агресора можна охарактеризувати як незасвоєння уроків Чорнобиля і знехтування новою безпековою культурою, порушення етичних і правових норм, зловживання страхом радіаційного забруднення тощо. Відповіддю ж мають стати швидкі та ефективні дії світової демократичної спільноти у тісній співпраці з Україною, спрямовані на припинення агресії та відвернення ядерної загрози для нинішніх і майбутніх поколінь. Це непросте завдання, але його вирішення не можна відкладати.