Авторський колектив поставив за мету здійснити соціально-філософський аналіз процесів становлення інститутів деліберативної демократії в Україні, зокрема, розкрити складний і суперечливий характер процесів викривлення комунікацій в українському суспільстві, які набувають форми симулятивних та імітаційних практик, коли замість аргументативних дискурсів формуються квазікомунікації, спрямовані на досягнення не аргументативного консенсусу громадян, а цілей та забезпечення інтересів окремих соціальних груп. У дослідженні будуть показані парадигмальні зміни в сучасній соціальній філософії, відповідно, будуть використані концепції деліберативної демократії, комунікативної філософії та дискурсивної етики, з урахуванням їх методологічних обмежень.
Автори монографії прагнули з'ясувати, насамперед, такі питання: якими є особливості деліберативної демократії українського суспільства з точки зору європейської інтеграції? Яким є співвідношення деліберативного та представницького типів демократії з огляду на розвиток існуючих інститутів громадянського суспільства в Україні; у чому полягає виявлення суперечливого характеру та інтелектуального потенціалу дискурсивних практик у процесі становлення інститутів деліберативної демократії в українському суспільстві та які протиріччя чекають на українське суспільство на цьому шляху.
У пошуках відповідей на ці питання і в результаті дослідження було обґрунтовано концепцію інституційного становлення деліберативної демократії в українському суспільстві у світлі дискусій про сучасний стан демократії у світі. Сформульовано рекомендації щодо подальшого розвитку дискурсивних практик через створення інститутів деліберативної демократії. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше проаналізовано інтелектуально-критичний потенціал дискурсу як чинника становлення деліберативної демократії в Україні. Методологічною основою дослідження є трансцендентально-прагматичний, компаративний, феноменологічний, системно-функціональний та аналітичний методи.
Більш детально ознайомитись з монографією можна за цим посиланням.
Автори монографії прагнули з'ясувати, насамперед, такі питання: якими є особливості деліберативної демократії українського суспільства з точки зору європейської інтеграції? Яким є співвідношення деліберативного та представницького типів демократії з огляду на розвиток існуючих інститутів громадянського суспільства в Україні; у чому полягає виявлення суперечливого характеру та інтелектуального потенціалу дискурсивних практик у процесі становлення інститутів деліберативної демократії в українському суспільстві та які протиріччя чекають на українське суспільство на цьому шляху.
У пошуках відповідей на ці питання і в результаті дослідження було обґрунтовано концепцію інституційного становлення деліберативної демократії в українському суспільстві у світлі дискусій про сучасний стан демократії у світі. Сформульовано рекомендації щодо подальшого розвитку дискурсивних практик через створення інститутів деліберативної демократії. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше проаналізовано інтелектуально-критичний потенціал дискурсу як чинника становлення деліберативної демократії в Україні. Методологічною основою дослідження є трансцендентально-прагматичний, компаративний, феноменологічний, системно-функціональний та аналітичний методи.
Більш детально ознайомитись з монографією можна за цим посиланням.