НА ГОЛОВНУ  |  НОВИНИ  |  ПРО ІНСТИТУТ  |  НДР  |  ПУБЛІКАЦІЇ  |  КОНФЕРЕНЦІЇ  |  КОНТАКТИ  |  КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ

Публікації

Публікації Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України

2004 рік

Мультиверсум. Філософський альманах. - К.: Центр духовної культури, - 2004. - № 43. - 13,25 др. арк.

__________________________________________________________________________

Вікторов В.Г. здобувач Інституту вищої освіти АПН України

АТЕСТАЦІЯ І АКРЕДИТАЦІЯ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

В умовах реформування усіх сфер життєдіяльності українського суспільства особливої ваги набирає спроможність вітчизняної освіти перейти на модернізаційний алгоритм розвитку. Українські педагоги відзначають цілу низку факторів, які підтверджують можливість позитивного розв'язання суспільством нагальних проблем трансформації освіти [1]. Одна з найважливіших серед них - контроль за якістю освіти, що здійснюється (поряд з іншими засобами) шляхом реалізації таких технологій, як атестація та акредитація закладів освіти. Враховуючи недостатній рівень теоретичного осмислення цієї проблеми, ми обрали її предметом самостійного розгляду.

Інтеграція України в міжнародне співтовариство передбачає можливість порівняння рівнів та узгодження принципів підготовки фахівців. Індекс людських ресурсів, як правило, визначається за трьома показниками: валовий національний продукт, середня тривалість життя та рівень освіти є одним із основних показників, за яким оцінюється економічний потенціал країни. А зважаючи на те, що й валовий національний продукт, і середня тривалість життя тією чи іншою мірою залежать від рівня освіти країни, актуальною постає проблема запровадження в Україні сучасної системи управління якістю освіти. Проте жодною програмою підготовки викладачів наших вищих закладів освіти не передбачено викладання хоча б еклектичного курсу з проблем педагогічної діагностики, мало наукових досліджень з проблеми оцінювання якості освіти як категорії дидактики.

Вироблення стратегії реформування освіти в Україні має спиратися, по-перше, на визначення реального стану освіти, по-друге, на чітко сформульовану мету розвитку, по-третє, на урахування загальносвітових тенденцій у галузі освітньої політики. "Базова передумова розвитку і примноження людського капіталу в Україні полягає в розробленні та реалізації широкомасштабної довгострокової стратегії модернізації всієї системи освіти, наближення її якості до стандартів ЄС, потреб внутрішнього розвитку держави та суспільства, ринкової економіки. У цій визначальній сфері сучасного цивілізаційного прогресу наші позиції досить вагомі, і їх потрібно зберегти та зміцнити. Молоді люди повинні мати рівні і дедалі ширші можливості отримання якісної освіти, у т. ч. вищої, незалежно від доходів та матеріального стану їхніх сімей. Потрібно сформувати таке середовище, у якому позиції кожної людини, її суспільний статус визначалися б передусім рівнем освіченості, набутими знаннями і вмінням застосовувати їх на практиці" [2, 77].

До державних органів управління вищою освітою належать: Міністерство освіти і науки України; Центральні органи виконавчої влади України, яким підпорядковані навчальні заклади освіти; Вища атестаційна комісія України; Державна акредитаційна комісія.

Державний контроль за діяльністю закладів освіти, незалежно від форм власності, здійснюється з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики в галузі освіти. Його провадять центральні й місцеві органи управління освітою та Державна інспекція закладів освіти при Міністерстві освіти України. Положення про центральні державні органи управління освітою, про Державну інспекцію закладів освіти при Міністерстві освіти України затверджуються Кабінетом Міністрів України [3, 11-14].

Державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінювання освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти. Причому державні стандарти освіти розробляються окремо з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не менше як один раз на 10 років. Відповідність освітніх послуг державним стандартам і вимогам визначається засновником закладу освіти, Міністерством освіти України, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, місцевими органами управління освітою шляхом ліцензування, інспектування, атестації та акредитації закладів освіти у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За результатами ліцензування Міністерство освіти України, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи управління освітою в межах своїх повноважень надають закладам освіти незалежно від форм власності ліцензії на право здійснення освітньої діяльності відповідно до державних вимог із встановленням за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями обсягів підготовки, які відповідають кадровому, науково-методичному та матеріально-технічному забезпеченню, вносять їх до державного реєстру закладів освіти. Невиконання або грубе порушення закладом освіти умов і правил ліцензійної діяльності, подання та поширення недостовірної інформації щодо її здійснення є підставою для призупинення дії або анулювання ліцензії [4, 11].

Водночас за результатами акредитації вищих закладів освіти, закладів післядипломної освіти Міністерство освіти України разом з міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, визначає відповідність освітніх послуг державним стандартам певного освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямами (спеціальностями), надає право видачі документа про освіту державного зразка; встановлює рівень акредитації закладу освіти; надає певну автономію закладу освіти відповідно до отриманого статусу; інформує громадськість про якість освітньої та наукової діяльності вищих закладів освіти; розв'язує в установленому порядку питання про реорганізацію вищого закладу освіти з наданням відповідного статусу або його ліквідацію [3, 12].

Міністерство освіти і науки України з урахуванням активної роботи підрозділів ЮНЕСКО (насамперед, Міжнародної асоціації університетів, Європейського центру вивчення вищої освіти), Ради Європи, спрямованої на вироблення єдиних вимог до рівня освіти, провадив роботу щодо запровадження у вищих навчальних закладах державних стандартів підготовки фахівців з вищою освітою. Такі стандарти розробляються з урахуванням європейського рівня вимог до вищої освіти, оскільки це має забезпечити входження України до світового освітнього простору [4]. У державних стандартах дістає особливе відображення гуманістичне спрямування освіти. Зокрема, передбачається нормативна частина змісту освіти, якою забезпечується обов'язкове вивчення соціально-гуманітарних дисциплін: права, екології, етики, філософії, світової та вітчизняної культури тощо. На дисципліни людинознавчого, народознавчого характеру відводиться близько 20 відсотків навчального часу для підготовки фахівців. Мало того, за державними стандартами надання фундаментальним і спеціальним дисциплінам має надаватись гуманістична спрямованість. Окрім того, державні стандарти повинні забезпечити не тільки європейський рівень формування освіти та вироблення професійних навичок, але й виховання гармонійно розвиненої, соціально-активної людини, здатної до саморозвитку, самовдосконалення, з високими духовними якостями, гуманністю і толерантністю [1].

Важливим кроком на шляху розробки державних стандартів вищої освіти країни є затвердження Постановою Кабінету Міністрів України переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями. У цьому переліку не тільки відображено освітньо-кваліфікаційні рівні (ступенева освіта) підготовки фахівців у вищих навчальних закладах України, але й внесено зміни з урахуванням ринкових відносин. Водночас у ньому наведено багато нових спеціальностей, а також здійснено їх значне узагальнення. Усе це дає змогу фахівцям самовиражати та самовиявляти свої людські якості, сформувати активну позицію, утверджувати плюралізм, демократію та правопорядок, що відповідає міжнародній "Декларації принципів толерантності".

Впровадження ступеневої освіти в системі вищої освіти і введення нових освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр" та "магістр" надають широкі можливості для задоволення освітніх потреб особистості, забезпечують гнучкість загальноосвітньої, загальнокультурної та наукової підготовки фахівців, підвищення їх соціального захисту на ринку праці та інтеграцію у світове освітянське співтовариство. Впровадження ступеневої освіти в освітню галузь України значно розширило правові рамки фахівців, що засвідчує підписана Україною у Лісабоні на спільній конференції Ради Європи та ЮНЕСКО конвенція про визнання кваліфікацій, які належать до вищої освіти в Європейському регіоні.

З огляду на це важливим інструментом забезпечення високої якості освіти є державна система ліцензування і акредитації. Як підкреслюється в Указі Президента України, основні функції з її врегулювання здійснює Міністерство освіти і науки України: "МОН України провадить у встановленому порядку ліцензування, атестацію та акредитацію вищих і професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форми власності та підпорядкування, веде Державний реєстр навчальних закладів" [5]. Основними засадами ліцензійної і акредитаційної діяльності є: залучення до роботи у експертних радах відомих фахівців провідних навчальних закладів України з певних напрямів і спеціальностей; незалежність вимог до рівня освітньої підготовки від форми власності даного навчального закладу; забезпечення з боку держави гарантій високого рівня освіти за конкретними напрямами або спеціальностями в кожному навчальному закладі через право видачі документа про освіту державного зразка [6].

Вдосконалення системи вищої освіти та підвищення якості професійної підготовки фахівців в Україні є найважливішою соціокультурною проблемою, вирішення якої можливе тільки на шляху приведення освіти у відповідність з новими соціально-економічними вимогами ринкової економіки. Нині державні структури, які визначають і здійснюють політику в сфері якості освіти, передбачають стратегії і реалізують освітянські програми, які конче потрібні для економічного та соціального розвитку України, а також індивідуального та культурного самовираження особистості в суспільстві. Сучасна освіта в Україні організовується з урахуванням принципу безперервності. Тому програми реформування освіти спрямовані на те, щоб не тільки відповідати вимогам трансформації української економіки, але й забезпечувати професійну підготовку фахівців.

Згідно з чинним законодавством, навчальні заклади України незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності здійснюють освітню діяльність тільки після отримання відповідної ліцензії. Отже, розпочинати діяльність з окремих видів і напрямів, пов'язану з наданням послуг для одержання загальної середньої та професійної освіти, підготовкою спеціалістів різних рівнів кваліфікації, усі навчальні заклади можуть, лише отримавши ліцензію. Нормативи щодо забезпечення навчальних закладів матеріально-технічною, навчально-методичною та інформаційною базою, науково-педагогічними та педагогічними кадрами, потрібними для ліцензування (тобто ліцензійні умови надання освітніх послуг), затверджуються Міністерством освіти і науки України. Контроль за дотриманням ліцензійних умов надання освітніх послуг здійснюють органи управління освітою, Державна інспекція навчальних закладів при Міністерстві освіти і науки України, міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які мають у підпорядкуванні навчальні заклади, та власники навчальних закладів.

Постійно діючим органом, який забезпечує дотримання вимог до ліцензування, атестації та акредитації вищих, професійно-технічних навчальних закладів і закладів післядипломної освіти, підприємств, установ та організацій за напрямами (спеціальностями) та професіями підготовки і перепідготовки фахівців, післядипломної освіти, є Державна акредитаційна комісія (ДАК). У своїй діяльності Комісія керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, спеціально ухваленим положенням про ДАК, а також нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки України. Основними завданнями ДАК є: формування і забезпечення разом з міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у підпорядкуванні навчальні заклади, додержання ними вимог до вищої та професійно-технічної освіти; участь в організації ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів, професій та напрямів (спеціальностей) підготовки фахівців; розгляд і прийняття рішень з питань ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів відповідно до чинного законодавства України; подання в Міністерство освіти і науки України пропозицій щодо внесення змін до актів законодавства з питань ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів; координування роботи з нагляду за виконанням навчальними закладами ліцензійних умов надання освітніх послуг, на які видано ліцензії; участь в організаційному забезпеченні визнання в Україні іноземних документів про освіту (нострифікація); участь у розробленні нормативів матеріально-технічного, навчально-методичного, інформаційного та кадрового забезпечення навчальних закладів, подання в Міністерство освіти і науки України пропозицій щодо їх зміни [7].

Водночас ДАК, відповідно до покладених на неї завдань, розглядає експертні висновки експертних рад за результатами проведення ліцензійної, атестаційної або акредитаційної експертизи, ухвалює рішення про можливість надання ліцензій, свідоцтв про атестацію, сертифікатів про акредитацію; готує в межах своєї компетенції пропозиції до нормативно-правових актів з питань ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів; бере участь у формуванні та організації роботи регіональних експертних рад; бере участь в організації взаємодії та співробітництва з відповідними органами ліцензування, атестації, акредитації і нострифікації інших країн [8].

Крім того, ДАК має право: залучати спеціалістів наукових і науково-дослідних установ, органів управління освітою, вищих, професійно-технічних навчальних закладів, закладів післядипломної освіти, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) до розгляду питань, які належать до її компетенції, а також до проведення консультацій та експертизи під час ліцензування, атестації, акредитації та нострифікації; повертати регіональним експертним радам матеріали про ліцензування та атестацію навчальних закладів для доопрацювання, приймати рішення про повторну та додаткову експертизу; отримувати в установленому порядку звітність про роботу регіональних експертних рад та навчальних закладів; проводити міжвідомчі наради з питань ліцензування, акредитації та атестації навчальних закладів і нострифікації; розглядати питання і подавати в Міністерство освіти і науки України пропозиції щодо тимчасового припинення дії ліцензій або їх анулювання в разі порушення навчальним закладом ліцензійних умов надання освітніх послуг [8].

До складу ДАК входять представники Міністерства освіти і науки України, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, провідні фахівці навчальних закладів та наукових установ. Персональний склад ДАК затверджує Кабінет Міністрів України. Організацію роботи ДАК забезпечує Міністерство освіти і науки України. Голова Комісії несе персональну відповідальність за виконання покладених на ДАК завдань, визначає обов'язки заступників голови, відповідального секретаря, членів Комісії.

Для попереднього розгляду матеріалів з ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів при ДАК утворюються експертні ради. Вони здійснюють попередній розгляд матеріалів з ліцензування, атестації та акредитації за висновками експертних комісій і регіональних експертних рад, готують експертні висновки. Експертні ради несуть відповідальність за обґрунтованість прийнятих ними рішень і зобов'язані забезпечувати високий рівень проведення ліцензійної, атестаційної та акредитаційної експертизи. Своєю чергою, ДАК створює належні умови для розгляду експертними радами ліцензійних, атестаційних та акредитаційних справ навчальних закладів [8].

Отже, законодавство України передбачає визнання належного освітянського статусу навчального закладу шляхом акредитації, яка підтверджує його здатність здійснювати підготовку фахівців на рівні державних вимог за одним із напрямів підготовки фахівців або певної спеціальності. Загалом акредитація вищого навчального закладу є державним визнанням його статусу, тобто, рівня акредитації. Власне акредитація спеціальності у навчальному закладі з певного напряму за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (акредитація спеціальності) - це державне визнання відповідності рівня підготовки (або перепідготовки) фахівців з цієї спеціальності державним вимогам.

Акредитація здійснюється за ініціативою навчального закладу, і в разі позитивного рішення йому надається право видавати відповідні документи про освіту державного зразка. Водночас попередня експертиза стану справ у навчальному закладі здійснюється експертними радами, а кінцева - Державною акредитаційною комісією. Остаточний "порядок створення, реорганізації, ліквідації, ліцензування, атестації та акредитації вищого навчального закладу встановлює Кабінет Міністрів України" [9].

З метою визначення відповідності державним вимогам діяльності навчального закладу щодо підготовки (або перепідготовки) фахівців з вищою освітою за спеціальностями, які зазначені в ліцензії, проводиться акредитаційна експертиза. Акредитація закладу триває протягом навчального року. Акредитація спеціальності здійснюється після (або в період) закінчення терміну навчання фахівців у навчальному закладі за цією спеціальністю.

Акредитаційну експертизу провадить експертна комісія, яку формує Міністерство освіти і науки України. А ось рішення про акредитацію (або відмову в акредитації) приймає Державна акредитаційна комісія (ДАК). Через два тижні від дня прийняття це рішення затверджується Міністерством освіти і науки України. У разі позитивного рішення щодо акредитації Міністерство освіти і науки України видає навчальному закладу сертифікат про акредитацію загальновстановленого зразка. Термін дії сертифіката становить для навчальних закладів, які мають статус національного, 10 років, для інших - 5 років.

Експертна рада ДАК здійснює аналіз поданих до неї матеріалів та висновку експертної комісії і готує пропозиції на засідання ДАК. Своєю чергою, ДАК приймає рішення про акредитацію або відмову в акредитації. Акредитованим за певним рівнем може бути визнаний вищий навчальний заклад, який провадить підготовку (або перепідготовку) фахівців: 1) за кількома напрямами, не менше ніж дві третини спеціальностей яких акредитовано за відповідним рівнем; 2) за спеціальностями одного напряму, акредитованими за цим самим рівнем [7].

Після затвердження Міністерством освіти і науки України позитивного рішення ДАК щодо акредитації спеціальності навчальний заклад має право: 1) видавати випускникам, які навчалися за відповідною спеціальністю, документи про освіту державного зразка; 2) отримати рішення ДАК про спроможність надавати освітні послуги з акредитованої спеціальності на термін дії сертифіката про акредитацію; 3) здійснювати перепідготовку за цією спеціальністю в межах визначеного ліцензованого обсягу [16].

Вищі навчальні заклади III-IV рівня акредитації можуть бути включені до державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, і до переліку наукових установ та вищих навчальних закладів, яким мають виділяти бюджетне фінансування для наукової і науково-технічної діяльності.

Акредитовані навчальні заклади зобов'язані виконувати державні вимоги ДАК щодо акредитації. Порушення вимог ДАК щодо акредитації є підставою для зупинення на визначений термін дії сертифіката про акредитацію або його анулювання. Водночас навчальний заклад може подати апеляцію в Міністерство освіти і науки України щодо рішень ДАК, пов'язаних з наданням (зупиненням дії або анулюванням) сертифіката, не пізніше, ніж через два тижні з дня їх прийняття. У цьому разі Міністерство освіти і науки України утворює апеляційну комісію, яка, розглянувши апеляції навчального закладу, готує рекомендації для чергового засідання ДАК. Рішення ДАК щодо апеляції після його затвердження Міністерством освіти і науки України є остаточним [8].



ЛІТЕРАТУРА

1. Див.: Андрущенко В. Роздуми про освіту. - К., 2004; Квятківська М. Атестація - критерій фаховості // Майбуття. - 2000. - № 16; Кремень В. Болонський процес: зближення, а не уніфікація // Дзеркало тижня. - 2003. - 13-19 грудня. - № 48(473); Супрун В.В. Акредитація навчальних закладів як механізм державного регулювання освітньої діяльності в Україні. - Миколаїв, 2001; Чернуха-Гадзецька К.М. Ліцензування і атестація середніх навчальних закладів в руслі нового бачення // Післядипломна освіта. - 2002. - № 2 та ін.
2. Послання Президента України до Верховної Ради України: Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 рр. - К., 2002.
3. Див.: Закон України Про освіту // Голос України. - 1991. - Голос України. - 1999. - 26 червня.
4. Див.: Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна-Болонья-Саламанка-Прага-Берлін). - К., Тернопіль, 2003; Кремень В. Болонський процес: зближення, а не уніфікація // Дзеркало тижня, 2003. - 13-19 грудня. - № 48(473); Послання Президента України до Верховної Ради України: Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 рр. - К., 2002.
5. Указ Президента України Про Міністерство освіти і науки України від 7 червня 2000 року № 773/2000 // Голос України. - 2000. - 9 червня.
6. Про ліцензування освітніх послуг. Постанова Кабінету Міністрів України № 1380 // Голос України. - 2003. - 3 вересня.
7. Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р. № 978 // Урядовий кур'єр. - 2001. - 17 серпня; Положення про Державну акредитаційну комісію. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2003 р. № 1380 // Голос України. - 2003. - 3 вересня.
8. Про затвердження Положення про державний вищий навчальний заклад. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1074 // Урядовий кур'єр. - 1996. - 11 вересня.





<<< Повернутись на попередню сторінку

 

     © 2003 Інститут Філософії НАН України. Всі права застережено.
розробка: Beleven Web Studio