НА ГОЛОВНУ  |  НОВИНИ  |  ПРО ІНСТИТУТ  |  НДР  |  ПУБЛІКАЦІЇ  |  КОНФЕРЕНЦІЇ  |  КОНТАКТИ  |  КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ

Публікації

Публікації Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України

2004 рік

Мультиверсум. Філософський альманах. - К.: Центр духовної культури, - 2004. - № 43. - 13,25 др. арк.

__________________________________________________________________________

І.В. Дьяконов,
аспірант Тавричної державної агротехнічної академії

ЗМІСТ ПОНЯТТЯ "ЦІННІСНА ОРІЄНТАЦІЯ"


Характерною рисою сучасного українського суспільства є його транзитивність, застосовна практично до всіх сфер його життєдіяльності. Однак зміни, що відбуваються в нашому суспільстві, характеризуються різними темпами перебігу, різновекторною спрямованістю, різною глибиною проникнення в суспільний організм, нарешті - різними соціальними наслідками.

Проте вчені дедалі частіше доходять висновку, що науці доступний аналіз певних результуючих компонентів трансформації суспільства, за якими можна розглядати всі інші процеси, що відбуваються в ньому. Так, академік Т.І. Заславська зазначає, що найбільш фундаментальним і тому стратегічним об'єктом перетворень є соціокультурні характеристики суспільства: структура домінуючих цінностей, потреб, цільових орієнтацій, мотивацій, норм і способів повсякденної діяльності. Найбільш обґрунтовано твердити про те, рухається суспільство в напрямі прогресу чи, навпаки, у бік деградації, можна, аналізуючи зрушення в його культурних характеристиках [5, 176-177].

А.О. Ручка, характеризуючи процес трансформації сучасного українського суспільства, підкреслює, що зміни, які відбуваються, викликають різне ставлення до них з боку існуючих суспільних груп. Одні розглядають ці зміни як загрозу їхньої ідентичності, інші, навпаки, вбачають у них шанси зміцнення своєї ідентичності або створення нової. Можна твердити, що в процесі трансформації суспільства ідентичність постає як цінність для індивідів і суспільних груп, що, власне, дає можливість зрозуміти і пояснити їхню поведінку та дії [14, 8]. Солідаризуючись з Т.Парсонсом, А.Ручка зазначає, що певні моральні, естетичні, релігійні, пізнавальні прагматичні та ін. цінності можуть становити генералізовану основу легітимності поведінки людей [14, 181].

Отже, саме соціально-філософський аналіз ціннісних орієнтацій різних груп соціальних факторів може слугувати досить адекватним мірилом усіх інших процесів, що є базисною основою трансформації сучасного українського суспільства, водночас являючи собою досить актуальну, як у науковому, так і в практичному розумінні, проблему.

Що ж таке "ціннісна орієнтація"?

Поняття це було залучене до наукового обігу американським соціологом Т.Парсонсом [12, 43]. У радянській науковій літературі його розглядали в своїх працях В.Б. Ольшанський, А.Г. Здравомислов, В.О. Ядов [7, 10].

Поняття "ціннісна орієнтація" містить у собі соціально-політичні, моральні, наукові, правові аспекти, отже, вивчається фахівцями відповідних профілів. Безперечно, процес зміни цих орієнтацій відбувається досить нерівномірно в різних соціальних групах людей.

Проблема ціннісних орієнтацій виникла на стику кількох наукових дисциплін: на рівні філолофсько-соціальних наук ці орієнтації співвідносяться з категоріями норм і цінностей, нормативно-ціннісних систем і соціальної дії; на рівні конкретно-соціологічних дисциплін - з категоріями мотивації і управління; в загальній і соціальної психології - з категоріями, що відображують механізм поведінки і регуляції діяльності людини [12, 44].

Цим значною мірою пояснюється інтерес до проблеми ціннісних орієнтацій учених, котрі спеціалізуються в різних галузях гуманітарних наук. Так, крім зазначених нами авторів, вивченням ціннісних орієнтацій (головним чином, молоді) займалися також: на філософському рівні - В.О. Василенко, О.Г. Дробницький, Ю.О. Замошкін, Г.Л. Смирнов, В.П. Тугаринов та ін., на соціологічному - А.І. Андрющенко, В.В. Водзинська, А.Г. Здравомислов, Т.Б. Любимова, В.Б. Ольшанський, В.Л. Оссовський, І.М. Попова, А.О. Ручка, В.О. Ядов та ін., на психологічному, точніше соціально-психологічному - М.І. Бобнева, І.С. Кон, М.І. Непомнящая, Ю.Є. Соколовський, Ш.А. Надірашвілі та ін.

Така "междисциплінарність", з одного боку, значно збагачує аналіз проблеми, а з іншого - ускладнює вироблення її понятійного апарату. Внаслідок цього логіці цієї статті відповідав би докладніший розгляд структури, сутності та деяких особливостей ціннісних орієнтацій, які додають останнім якісну визначеність, що емпірично фіксується. Крім того, важливим є поглиблений методологічний аналіз процесу формування ціннісних орієнтацій, за допомогою якого, на нашу думку, можливе певне зближення позицій дослідників проблеми - філософів, соціологів, психологів.

Конкретизуючи позиції окремих дослідників, зазначимо, що В.Б. Ольшанський з'ясовував ціннісні орієнтації у контексті вибору цінностей, розглядаючи їх як спрямованість окремої особистості або групи на різні форми соціальної значущості.

А.Г. Здравомислов і В.О. Ядов поняття ціннісної орієнтації пов'язували з психологічним поняттям установки особистості, але оскільки його об'єкт - цінність - мав, за їх визначенням, суспільний характер, то такі установки особистості надалі почали розглядати як соціальні, а сам феномен ціннісної орієнтації - як соціально-психологічний [7, 199].

Як зазначав А.Г. Здравомислов [6, 202-203], ціннісні орієнтації - це важливі елементи внутрішньої структури особистості, закріплені життєвим досвідом індивіда й усією сукупністю його переживань. Вони відокремлюють важливе для певної людини від несуттєвого.

Сукупність ціннісних орієнтацій утворює своєрідну вісь свідомості, яка забезпечує стабільність особистості, спадкоємність певного типу поведінки і діяльності, виражену в спрямованості її потреб і інтересів.

Внаслідок цього саме ціннісні орієнтації є важливим фактором, що зумовлює мотивацію дій і учинків особистості.

Основний зміст ціннісних орієнтацій особистості - це її світоглядні, моральні переконання, принципи поведінки. Саме завдяки цьому в будь-якому суспільстві ціннісні орієнтації як елементи саморегуляції поведінки особистості є предметом виховання, цілеспрямованого впливу. Механізм дії і розвитку ціннісних орієнтацій пов'язаний із розв'язанням конфліктів і суперечностей у мотиваційній сфері особистості.

Розвинутість ціннісних орієнтацій засвідчує зрілість особистості, є індикатором міри її соціальності. Стійка і несуперечлива структура ціннісних орієнтацій зумовлює такі риси особистості, як цілісність, надійність, вірність певним принципам і ідеалам, а також активність життєвої позиції.

Звісно, ціннісні орієнтації, які ми розглядаємо в даному розумінні, не завжди збігаються зі структурою цінностей, що функціонує в суспільній свідомості. Можуть утворюватися такі ситуації, за яких виникає своєрідний розрив між оцінюваннями стану справ, загальними установками й орієнтаціями, зверненими в майбутнє, і дійсністю.

Якщо врахувати, що ціннісні орієнтації підштовхують особистість до соціальної активності і, безперечно, пов'язані з вибором цінностей, то це означає, що, обираючи цінність, людина тим самим формує своє ставлення до неї, обирає свою позицію. Ціннісні орієнтації виконують досить важливі для особистості функції, коригуючи процес її відносин із суспільством. Дієвість ціннісних орієнтацій виявляється в тому, що вони дають людині можливість задовольняти свої основні потреби за допомогою тих способів і цінностей, які існують у певному суспільстві.

Характерною властивістю кожної людини в період докорінних змін суспільства є усвідомлення власної причетності до глибинних процесів і подій, що в цьому суспільстві відбуваються. І це не може не позначитися на формуванні ціннісних орієнтацій особистості, сутність яких дедалі більше збагачується загальнолюдським змістом і впливає на спрямованість її особистих інтересів і потреб. Але іноді існує певний розрив між об'єктивно існуючими цінностями і суб'єктивною здатністю до їх сприйняття.

Специфіку ціннісних орієнтацій різних соціальних груп вітчизняні суспільствознавці особливо активно почали вивчати вже в період перебудови, але твердити, що її було досліджено цілком, було б проблематично. Адже ціннісні орієнтації виражають те, що в житті є найважливішим для людини, має для неї особистий зміст і визначає її життєві цілі. Вважають, що ціннісні орієнтації мають більш-менш індивідуально усвідомлений і водночас соціальний характер, отже, можуть бути виражені індивідом в узагальнених поняттях [6, 49-51].

Слід також зазначити, що природа і зміст цінностей не можна адекватно сприймати безвідносно до соціальних і політичних механізмів, які впливають на них. Радикально цінності змінюються залежно від того, який етап історичного розвитку переживає суспільство.

На прийняття рішення, яке спонукує до дії, безпосередньо впливає те, як оцінює людина навколишній світ, своє місце в ньому і події, що відбуваються. При цьому, оскільки вона, зазвичай, живе і діє в своєрідному соціумі, з яким себе ідентифікує, можна твердити, що її ціннісні орієнтації зазнають впливу з боку цього соціуму, з боку групи, що є частиною суспільства.

Повертаючись до окремих визначень цього поняття у філософській літературі, зазначимо, що В.Б. Ольшанський інтерпретував "ціннісну орієнтацію" як цілі, прагнення й життєві ідеали, котрі функціонують як певні норми в "груповій свідомості" [1, 32]. Життєві прагнення особистості завжди коректуються "груповою свідомістю", тобто групою, до якої належить ця людина.

З останньою тезою не можна не погодитися. Однак, на нашу думку, таке тлумачення поняття "ціннісна орієнтація" дещо наближує його до поняття "цінність". Більш прийнятним для нас є тлумачення "ціннісної орієнтації" як "установки особистості на ті чи інші цінності матеріальної та духовної культури суспільства" (Здравомислов і Ядов). "Ціннісна орієнтація є найважливішим компонентом структури особистості... Це той компонент структури особистості, який являє собою певну вісь свідомості, навколо якої обертаються помисли й почуття людини і з погляду на яку розв'язується чимало життєвих питань" [1, 32-33].

Головним тут, на нашу думку, є те, що підкреслюється суб'єктивний характер ціннісної орієнтації. Це, по-перше, компонент структури особистості, по-друге - певна вісь свідомості особистості (суб'єкта).

Зважаючи на цей момент, С.П. Подвиг запропонував таке визначення: "Ціннісні орієнтації являють собою якісну характеристику свідомості суб'єкта і виражають його спрямованість на існуючі соціальні цінності в різних сферах життєдіяльності певного суб'єкта" [11, 28]. Тут увага акцентується на те, що ціннісна орієнтація - це спрямованість людської свідомості на ті чи інші цінності; відтак визначається зв'язок між поняттями "цінність" і "ціннісна орієнтація".

Близьке за змістом визначення дає М.Ф. Головатий: "Ціннісні орієнтації (чи, рідше, - уподобання) - це певна сукупність ієрархічно пов'язаних між собою цінностей, яка надає людині спрямованості її життєдіяльності" [3, 72].

Аналіз наведених, а також багатьох інших визначень ціннісних орієнтацій дав можливість авторові цієї статті зробити висновок, що "ціннісна орієнтація - це компонент структури особистості, певна вісь свідомості, навколо якої обертаються помисли і почуття людини і з огляду на яку розв'язується чимало життєвих питань, і водночас, спрямованість свідомості на цінності навколишнього світу" [4, 64].

Щодо форми функціонування ціннісна орієнтацій має певну структуру, яку складають такі елементи:

1) цінності-цілі, детерміновані так чи інакше відображеними потребами (суб'єктивне розуміння об'єктивне існуючих інтересів);

2) цінності-засоби, зумовлені відображенням соціально існуючих правомірних способів дії у кожній зі сфер життєдіяльності суб'єкта;

3) цінності-умови. Це - певні соціальні обставини, в яких відбувається функціонування ціннісних орієнтацій.

Цінності-засоби і цінності-умови є нормативними елементами ціннісної орієнтації і являють собою соціальні норми-регулятори людської поведінки [11, 29]. Щодо цінностей-цілей вони постають як інструментальні цінності.

Зазначимо, що вплив потреб на формування ціннісних орієнтацій і пошук потрібних засобів і умов задоволення цих потреб завжди опосередковані суб'єктивним моментом - глибиною й адекватністю відображення зазначених факторів. А відображення цих факторів у свідомості суб'єкта може бути адекватним, перекрученим або ілюзорним.

Стрижневим моментом для ціннісної орієнтації є, мабуть, оцінний елемент. Він пов'язаний з рівнем знання (повсякденним або науково-теоретичним) про оцінюваний об'єкт або явище і містить у собі оцінки майбутнього (цінність-мета), сьогодення (співвідношення цінності-мети з інструментальними цінностями) і минулого (ставлення до різних цінностей-цілей і інструментальних цінностей, що функціонували в культурі минулого).

Ця наша позиція є близькою до погляду М.Ф. Головатого, котрий підкреслює, що окрема людина може визнавати чимало цінностей такими, що реально існують, що впливають на її життя, але далеко не всі з них вона обирає й визнає як свої особисті цілі та завдання життєдіяльності. Так чи інакше, більшість усвідомлених цінностей, визнаних як власні, прагнення керуватися ними дають людині можливість взаємодіяти з іншими людьми, робити свій внесок у розвиток суспільства, як у матеріальному, так і в духовному розумінні [3, 72].

Розглядаючи структуру ціннісних орієнтацій суб'єкта з погляду "програми" його життєдіяльності і конкретних етапів, моментів її реалізації, можна попередньо вирізнити такі різновиди цих орієнтацій:

1) "базові" ціннісні орієнтації суб'єкта, тобто такі, що спрямовані на об'єкти або явища, які є потрібними для підтримування його соціального існування взагалі;

2) "додаткові" ціннісні орієнтації, які виникають на основі "базових" і зумовлені соціальним місцем, що його посідає суб'єкт у суспільному житті;

3) "тимчасові" ціннісні орієнтації. Вони пов'язані зі специфікою реалізації "базових" і "додаткових" на кожному етапі реалізації "програми" суб'єкта;

4) "проникаючі" ціннісні орієнтації. У них цінності-цілі постають як емансиповані від потреб, що породили їх, і закріплюються в свідомості суб'єкта як потреби у ставленні. Такі цінності-цілі, на відміну від цінностей-цілей в інших різновидах ціннісних орієнтацій, спрямовані, насамперед, на конкретні об'єкти або явища інтересу і для реалізації змушені безупинно втягувати у свою сферу нові об'єкти, тим самим забезпечуючи процес безупинного якісного розвитку суб'єкта, виявлення його соціальної активності [11, 33-34].

Ознайомлення з даними соціологічних досліджень, проведених у різні роки в різних соціально-демографічних і соціально-професійних групах населення [8; 9; 13; 15 та ін.], дає підставу для низки висновків.

По-перше, кожній групі ціннісних орієнтацій властивий "свій" набір цінностей, який зберігає, насамперед, свою цілісність, ієрархію та якісну визначеність.

По-друге, дослідження доводять, що на структуру ціннісних орієнтацій окремих груп суспільства впливають: зміст соціально-економічних, політичних і соціально-культурних процесів, що відбуваються в суспільстві [13, 294-295]; належність до певного покоління [2, 97-98; 9, 290]; професія; кваліфікація; освіта [16, 324]; належність до міського чи сільського соціуму [15, гл. 2; 17, 364] та ін.

По-третє, можна твердити, що всередині набору цінностей, що становить основу ціннісних орієнтацій певної групи суспільства, відбувається постійна ротація окремих якісних характеристик цих цінностей, яка є тим активнішою, чим менш структуроване і більш транзитивне дане суспільство.



ЛІТЕРАТУРА

1. Аза Л.А., Поддубный В.А., Ручка А.А. Ценностные ориентации рабочей молодёжи. - К., 1978.
2. Гаврилюк В.В., Трикоз Н.А. Динамика ценностных ориентаций в период социальной трансформации (поколенный подход) // Социологические исследования. - 2002. - № 1.
3. Головатый Н.Ф. Социология молодежи: Курс лекций. - К., 1999.
4. Дьяконов И.В. Ценность и ценностные ориентации // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - Випуск № 8.
5. Заславская Т.И. Социетальная трансформация российского общества: Деятельностно-структурная концепция. - М., 2002.
6. 3дравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности. - М., 1986.
7. Здравомыслов А.Г., Ядов В.А. Отношение к труду и ценностные ориентации личности // Социология в СССР. - М., 1965. - Т. 2.
8. Молодежь Украины: ожидания, ориентации, поведение. - К., 1993.
9. Московка М. Ціннісні орієнтири української та російської молоді України // Соціальні виміри суспільства. Вип. 2. - К., 1998.
10. Ольшанский В.Б. Личность и социальные ценности // Социология в СССР. - М., 1965. - Т. 1.
11. Подвиг С.П. Изучение ценностных ориентаций молодёжи как важный фактор совершенствования идейно-воспитательной работы // Вопросы идейно-политического воспитания молодёжи в условиях развитого социализма. - М., 1981.
12. Попов С.И. Проблема происхождения и функционирования понятия ценностей в социологии // Социологические исследования. - 1979. - № 3.
13. Приходько Т. Ціннісні орієнтації у свідомості та поведінці сучасної молоді // Соціальні виміри суспільства. Вип. 2. - К., 1998.
14. Соціокультурні ідентичності та практики. - К., 2002.
15. Чигрин В.О. Становлення та соціальні проблеми сільської молоді. - Сімферополь, 1996.
16. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности. - М., 1999.
17. Чигрин В.А. Социально-профессиональные и ценностные ориентации сельской молодежи на рубеже ХХ-ХХI ст. // Соціальні виміри суспільства. Вип. 5. - К., 1998.





<<< Повернутись на попередню сторінку

 

     © 2003 Інститут Філософії НАН України. Всі права застережено.
розробка: Beleven Web Studio